Чи можна не оплачувати випробувальний термін працівника?
Шановні суб’єкти господарювання!
Чи можна не оплачувати випробувальний термін працівника?
Встановлення працівнику випробування на безоплатній основі законодавством не передбачено.
Випробувальний термін встановлюється з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.
Встановлюють випробування за угодою сторін (ч.1 ст.26 Кодекс законів про працю України). В односторонньому порядку встановити строк випробування працівнику роботодавець не має права.
У період строку випробування на нових працівників поширюється законодавство про працю (ч. 2 ст. 26 Кодекс законів про працю України, лист Мінсоцполітики від 16.04.2014 р. № 65/06/186-14). Це означає, що протягом усього строку випробування новачок користується тими самими правами та гарантіями, що й інші працівники підприємства, у тому числі стосовно:
- оплати праці;
- використання щорічної відпустки, а також відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 Кодекс законів про працю України;
- оплати лікарняного.
Працівник не може бути допущений до роботи, у тому числі й на умовах випробувального терміну, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення до територіального органу Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.
Для окремих категорій осіб випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється. Зокрема не встановлюється випробувальний термін для:
• осіб, котрі не досягли вісімнадцяти років;
• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
• осіб, обраних на посаду;
• переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
• осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
• вагітних жінок;
• одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
• осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
• осіб на тимчасові та сезонні роботи;
• внутрішньо переміщених осіб.
Суб’єкт господарювання вправі, у разі встановлення ним невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі упродовж строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні (ст. 28, п. 11 ст. 40 Кодекс законів про працю України).
За порушення трудового законодавства, а саме за допуск працівника до роботи без оформлення чи належного оформлення трудових відносин, на роботодавця може бути накладена фінансова санкція (ст. 265 Кодекс законів про працю України).