Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує щодо податкового законодавства
Право особи, що перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, заключити договір про добровільну участь, яким передбачена одноразова сплата єдиного внеску за попередні періоди
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).
Відповідно до п.1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є:
- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників).
Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини 1 ст. 1 Закону № 2464).
Частиною 1 ст. 10 Закону № 2464 визначено коло платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску та умови, за яких таке право надається.
Відповідно до частини 1 ст. 10 Закону № 2464 право на добровільну сплату єдиного внеску мають:
- члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню;
- особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п. 1 частини 1 ст. 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5 прим. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
- домашні працівники.
Згідно зі ст. 173 прим. 2 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем. Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір. Водночас загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.
Враховуючи частину 1 ст. 10 Закону № 2464 особа, що перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, не має права на заключення договору про добровільну сплату єдиного внеску. Виключення становлять домашні працівники, які виконують домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем, оскільки відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 роботодавці домашніх працівників не є платниками єдиного внеску за таких працівників, а загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.
Види готівкових розрахунків, на які не поширюється обмеження щодо граничних сум готівкових розрахунків
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Пунктом 6 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 148) визначено, що суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:
- 1) між собою – у розмірі до 10 000 (десяти тисяч) грн уключно;
- 2) з фізичними особами – у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.
Суб’єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов’язані надавати на запит надавачів платіжних послуг підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні надавачам платіжних послуг для здійснення заходів належної перевірки клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
Обмеження, установлене у п. 6 розд. II Положення № 148, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту.
Згідно з п. 7 розд. ІІ Положення № 148 фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:
1) із суб’єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами – у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.
Платежі на суму, що перевищує 50 000 грн, проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки;
2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.
Платежі на суму, яка перевищує 50 000 грн, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.
Пунктом 8 Положення № 148 визначено, що обмеження, установлені в пунктами 6 та 7 розд. II Положення № 148, не стосуються:
- 1) розрахунків суб’єктів господарювання з бюджетами та державними цільовими фондами;
- 2) добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;
- 3) використання готівки, виданої на відрядження;
- 4) виплат, пов’язаних з оплатою праці;
- 5) використання готівкових коштів з фондів, створених на виконання частини третьої ст. 24 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» із змінами та доповненнями, частини другої ст. 32 Закону України від 28 січня 2021 року № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» із змінами та доповненнями та частини четвертої ст. 17 розд. II Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» із змінами та доповненнями.
Актуальна інформація щодо норм діючого податкового законодавства (280 КБ, PDF)