Міжнародний жіночий день — це нагода ще раз висловити вдячність жінкам за їхню роль у суспільстві та сім`ї
Це можливість відзначити неймовірну мужність і самовідданість українських жінок, які стали на захист нашої країни і виконують роботу, пов’язану з високим ризиком для власного життя.
Вони мудрі, стійкі, наполегливі й віддані своїй справі, але водночас ніжні, турботливі, емпатійні.
Наші ЖІНКИ – справжні ГЕРОЇНІ, якими ми пишаємося.
Проєкт, який реалізовано спільно з нашими чарівними жінками, ще раз продемонструє НЕЗЛАМНІСТЬ І НІЖНІСТЬ НАШИХ ДІВЧАТ! У кожної з них своя історія, яка варта бути почутою.
«Я буду фронті! Незалежно від того, допоможуть мені чи ні!»
Анастасія Черепня, 24 роки, сержант Збройних Сил України, медик евакуації 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Закінчила Університет імені Адама Міцкевича (місто Познань, Польща) за спеціальністю «Журналістика та політичні науки». Працювала журналісткою в одному з найвідоміших медіа України.
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в УКРАЇНУ Анастасія записалася на курси бойових медиків, навчалася військовій справі на полігоні під Києвом, але призначення на фронт не змогла отримати, де, на її на думку, вона могла б бути найбільш корисною.
Вона сказала: «Я буду на фронті! Незалежно від того, допоможуть мені чи ні». Вже у лютому 2023 року Анастасія добровільно вступила до лав Збройних Сил України і працювала медиком евакуації на першій ланці евакуації у місті Бахмут. На Бахмутському напрямку дівчина знаходилася до повної окупації міста російськими загарбниками.
Вже третій рік, ця тендітна дівчина працює у зоні бойових дій. Тепер – це Покровський напрямок.
На фронті Анастасія знайшла своє кохання. Навіть журналісти іноземного видання «The Washington Post» писали про маленьку дівчину, яка евакуює наших поранених захисників з лінії фронту до стабілізаційних пунктів, і звісно, про безмежне кохання двох військових – Анастасії та Євгена. Чоловік Анастасії – відомий аеророзвідник 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
За врятовані життя наших захисників і захисниць під час бойових дій Анастасія нагороджена Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За збережене життя».
Має відзнаки 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
«Взагалі не хочу, щоб мої діти бачили війну!»
Ганна Бобровник, стрілець 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, мама трьох талановитих дітей.
За освітою Ганна педагогиня, працювала методистом-координатором у Комунальному закладі позашкільної освіти «Центр дитячої та юнацької творчості «Дружба» Криворізької міської ради.
З 2014 року, відколи почалася російсько-українська війна, стала волонтеркою, опікувалася пораненими військовими в обласній клінічній лікарні імені Мечникова. Збирала для військових теплий одяг, смаколики, малюнки дітей. На підтримку армії проводила аукціони, ярмарки, різноманітні заходи.
З 2020 року добровільно вступила до 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка стрільцем. Працювала на самих найзапекліших напрямках (Попасна, Бахмут, Ізюм, Курський напрямок).
Ганна завжди займалася легкою атлетикою, в неї десятки перемог на різних змаганнях. Брала участь у змаганнях з велоспорту. Тому фізичні навантаження Ганну зовсім не лякають на фронті. Вона каже, що єдине, до чого неможливо морально підготуватися, до - війни. Під час перших обстрілів, звісно, було лячно, але треба слухати командирів і виконувати наказ!
Навіть на фронті Ганна піклується про братів наших менших, евакуює тварин з територій бойових дій до опорних пунктів.
Чоловік Ганни також стрілець 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, але побачитися вони можуть лише десь на перехресті фронтових доріг.
За мужність і успішне виконання бойових завдань Ганна нагороджена Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Має відзнаки 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, нагрудний знак «Гордість Довгинцівського району».
«Все погане завжди закінчується!»
Юлія Циктор, майстер-сержант служби цивільного захисту, пожежний-рятувальник 26 Державно-пожежної рятувальної частини 3-го Державно-пожежного рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області.
«Робота в структурі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, мабуть, спадкова. Перша вища освіта – економічна. Мій батько працював у пожежній частині і часто брав мене з собою на роботу. Згодом і мій брат, наслідуючи приклад батька, став надзвичайником. Хоча я й не планувала пов'язувати своє життя з цією професією, все ж надіслала резюме до частини, і мені запропонували спробувати. Так я й залишилася», - розповідає Юлія.
На початку кар'єри Юлія обіймала посаду диспетчера, а тепер – пожежний-рятувальник. У структурі ДСНС вона працює вже 14 років і додатково навчається в Національному університеті цивільного захисту України.
Юлія – мати двох доньок. Старша донька також планує пов’язати своє життя з офіцерською службою. Чоловік Юлії захищає нашу державу на Донецькому напрямку.
Професія Юлії потребує не лише стресостійкості, а й здатності швидко ухвалювати правильні рішення та ефективно використовувати отриману інформацію про надзвичайні події. Юлія згадувала, що в перші місяці війни дзвінки про надзвичайні ситуації та про надання допомоги приймали навіть з Херсонської області.
«Все погане завжди закінчується! Тому навіть у найтемніші часи потрібно вірити в краще і продовжувати рухатися вперед. Важливо не втрачати надію та підтримувати одне одного, адже разом ми сильніші», - говорить Юлія.
«Все буде добре, Йдемо далі!»
Ольга Банас, майстер-сержант служби цивільного захисту, старшина 26 Державно-пожежної рятувальної частини 3-го Державно-пожежного рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області.
Ольга має вищу економічну освіту за фахом «Облік і аудит», закінчила Інститут ділового адміністрування у місті Кривий Ріг. Вона навіть не уявляла, що колись буде працювати у структурі Державної служби з надзвичайних ситуацій України. Пройшла професійно-технічне навчання за професією «Радіотелефоніст» у навчальному пункті аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області у місті Дніпро. В структурі Державної служби з надзвичайних ситуацій України Ольга працює вже 8 років.
«Робота для мене задоволення, якби мені не було важко, я роблю те, що подобається. Я з самого ранку повторюю собі все буде добре! Йдемо далі!», - говорить Ольга.
Чоловік Ольги вступив до лав Збройних Сил України у 2014 році. Служив у 93-й окремій механізованої бригади, воював на Донецькому напрямку, загинув під Іловайськом у серпні 2014 року.
Ольга має доньку, яка є студенткою Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
За сумлінне ставлення до виконання своїх посадових обов’язків, ініціативну наполегливість відзначена Подякою Міністерства внутрішніх справ України.