Настав вересень, і всередині змішуються абсолютно різні відчуття: втома від нескінченних тривог, тривога за безпеку і водночас неймовірна впертість жити далі.

Ми, дорослі, дивимося на своїх дітей і розуміємо, скільки всього їм довелося подолати за ці роки. Але саме в їхніх очах є те, що не дає нам права зупинятися або опускати руки. Ми продовжуємо навчати, спрямовувати і показувати власним прикладом, що майбутнє будується щодня, незалежно від обставин.

І щосекунди ми пам’ятаємо, якою ціною дається кожний ранок.

Безмежна шана і гордість за кожного і кожну захисницю й захисника, які щодня виборюють для нас можливість прокидатися, працювати і вести дітей до шкіл.